Информ-блок




НазваниеИнформ-блок
страница1/4
Дата публикации05.12.2013
Размер0.73 Mb.
ТипДокументы
www.lit-yaz.ru > Литература > Документы
  1   2   3   4
ГБУК г. Москвы БИБЛИОТЕКА УКРАИНСКОЙ ЛИТЕРАТУРЫ
Украинцы в России
Василий РУБАН
ИНФОРМ-БЛОК






Электронное издание БУЛ
Выпуск посвящается 270-й годовщине

со дня рождения Василия Григорьевича Рубана (1742-1795)

украинского и российского поэта, издателя, историка

На русском и украинском языках

Составитель В.Г. Крикуненко

vitkrik@yandex.ru,

тел. 631-34-17, 831-40-95

Москва

2 апреля 2012 г.

От составителя
Terra incognito Василия Рубана
Как известно, корни украинско-российских литературных связей уходят в глубину веков.
Было время, когда, говоря современным языком, в Россию с Украины проследовала мощная волна "культурной эмиграции".
Уместно вспомнить, что начало украинской литературной традиции в России связано с именами таких виднейших литераторов, публицистов, церковных проповедников XVII-XVIII вв. Евфимий Славинецкий, Симеон Яворский, Дмитрий Туптало, Феофан Прокопович...

Выступив своеобразными культурными донорами, названные и многие другие высокопросвещенные и даровитые посланцы тогдашней Малороссии, представители украинской культуры в России обслуживали первоочередные интересы "прорубающей окна" в Европу империи, и их творчество стало достоянием также русской словесности, что отражено в истории литературы.

В последующие годы приезжающие в Россию представители украинской интеллигенции, став известными русскими писателями, все же каждый по-своему выказывали свое украинство в литературном творчестве: это проявлялось в языковом колорите их произведений, изобиловавших украинизмами, украинскими фольклорными, этнографическими мотивами (Василий Капнист, Орест Сомов, Василий Нарежный, Николай Гоголь, Григорий Данилевский и др.). Иные выходцы с Украины, оказавшись в российских культурных центрах, почти утрачивали свое украинство в собственно литературном творчестве, однако сохраняли глубокий интерес и духовную привязанность к Украине в научной сфере, увлечении ее историей, фольклором и этнографией.

Среди таких деятелей русской культуры восемнадцатого века следует вспомнить

Василия Григорьевича Рубана (1742-1795 гг.) — писателя, историка, издателя, как и многие известные его земляки, работавшие в России, — выпускник киево-Могилянской академии.

К сожалению, его творческое наследие почти неизвестно современному читателю. Сегодня трудно вспомнить, когда в России и в Украине последний раз выходили в свет его произведения. Ждут вдумчивого исследователя и обстоятельного комментирования научные труды Василия Рубана, посвященные истории Украины. Наконец, заслуживает внимания потомков и его биография, в которой осталось немало загадок: ведь даже место рождения писателя, как показывают собранные нами материалы, все еще дает повод для дискуссий…

Подготовленный Библиотекой украинской литературы информ-блок призван обратить внимание любознательной общественности на все еще мало востребованное творческое наследие незаслуженно, как нам представляется, забытого писателя далекого восемнадцатого века, когда происходило становление великой русской словесности, и этому многосложному процессу немало споспешествовали выходцы с Украины. Учитывая, что нынешний год объявлен в нашей стране Годом российской истории, в подборку произведений Василия Рубана включены его тексты, обращенные к прошлому Отечества.

^ Библиотека продолжает сбор материалов о жизни и творчестве В.Г. Рубана, и мы будем благодарны за возможные уточнения и дополнения.
В.Г. Крикуненко

Академический взгляд
После окончания Киевской академии в Московском университете продолжил обучение Василий Григорьевич Рубан (1742-1795) — украинский и российский писатель, историк и издатель. По окончании университета он жил и работал в Петербурге. Писал лирические стихотворения, оды и хвалебные стихи, издавал литературные журналы «Ни то, ни сио» (1789), «Трудолюбивый муравей» (1771), альманах «Старина и новизна» (1772-1773), переводил с латинского, немецкого и французского языков. Более заметна заслуга В. Рубана в издании исторических и географических трудов об Украине: «Краткие географические, политические и исторические известия о Малой России, с приобщением украинских трактатов и известий» (Спб., 1773), «Землеописание Малой России…» (Спб., 1777) и «Краткая летопись Малой России с 1506 по 1776 год…» (Спб., 1777). Несколько раз издавал путевые записки украинского писателя-путешественника Василия Григорьевича Барского (Спб, 1778, 1783, 1785, 1793) с предисловиями и указателями.

Произведения самого В. Рубана особенного резонанса в Украине не имели...

Источник: Історія українсько-російських літературних зв`язків. У двох томах. Том перший. Київ. Наукова думка. 1987. С. 93-94
За строкой энциклопедии (украинские источники)
^ ШТРИХИ К ПОРТРЕТУ. ВЕХИ ЖИЗНИ И ТВОРЧЕСТВА
***

РУБАН Василь Григорович (1742— 1795) — письменник та історик. Народився у м.Бєлгороді на Слобожанщині в сім'ї урядовця. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії та Московському університеті. Літературну діяльність почав писанням од, кілька з яких присвятив імператорці Катерині II. Видавав у Петербурзі сатиричні журнали "Ни то, ни се" (1769), "Трудолюбивый муравей" (1771) та ін. Перекладач у Сенаті (з 1768), секретар князя Г.Потьомкіна (з 1774), колезький асесор. Написав і за допомогою сановного українця князя О.Безбородька видав низку компілятивних творів з історії, географії і статистики України: "Короткі географічні, політичні та історичні відомості про Малу Росію" (1773), "Короткий літопис Малої Росії з 1506 по 1770 р." (1777), "Землеопис Малої Росії..." (1777).
Г. Стрельський
Источник: «Малий словник історії України»
***

Рубан Василь Григорович (14.03.1742, м. Бєлгород, Слобідська Україна. тепер м. Бєлгород, обласний центр, Росія — 24.04.1795, м. Санкт-Петербург, Росія) — письменник, історик, видавець, перекладач, державний службовець.

Народився на Слобідській Україні, походив зі старовинного козацького роду. Навчався в Києво-Могилянській академії (КМА) (1752—1754), слухав лекції в Московській слов’яно-греко-латинській академії (1754—1755), пройшов підготовку при університетській гімназії і у 1759 р. був зарахований до Московського університету, який закінчив в 1761 р. З 1762 р. — актуаріус Державної колегії іноземних справ. Того самого року вступив на службу перекладачем до Запорозької Січі — Микитів Перевіз на Дніпрі (тепер у межах м. Нікополя, райцентру Дніпропетровської обл.). Добре володіючи турецькою і татарською мовами, знання яких отримав ще під час навчання у КМА, керував паспортним контролем — оформляв документи підданим Російської імперії, що від’їжджали у Крим чи Туреччину. У жовтні 1763 р. одержав атестат від Коша Війська Запорозького Низового, залишив службу й повернувся в Колегію іноземних справ (Санкт-Петербург). У 1767 р. переведений на посаду колезького перекладача, у 1771 — колезького секретаря. У 1773 р. перейшов до Межової експедиції Сенату під керівництвом князя О. О. В’яземського. З грудня 1744 р. — колезький асесор і секретар князя Потьомкіна, у якого працював 18 років, обіймаючи посаду завідувача відділу іноземного листування і перекладача з іноземних мов. У 1775 р. їздив з Г. Потьомкіним в Україну. З 1779 р. — надвірний радник і директор Новоросійського училища у місті Кременчуку. На цій посаді був до кінця життя, дослужився до чину колезького радника.

Перебуваючи на державній службі, успішно займався журналістикою, науковою, літературною і видавничою діяльністю. У 1775 р. виступив як співавтор і науковий редактор першого російського перекладу «Енеїди» Вергілія, а 1777 р. — як редактор його «Ґеоргік» і перекладач «Тітир». Видавав також власні журнали: «Ни то ни се» (1769), «Трудолюбивый муравей» (1771), «Старина й новизна» (1772—1773). Вмістив у них власні переклади з Овідія, Сенеки, Горація, Лукіана, а також сім перекладів з Вольтера, дав кілька історичних публікацій, присвячених Україні, у 1770 р. надрукував «Исторические известия польских писателей о провинциях й городах российских, бывших некогда во владениях польских, а потом опять россиянами взятых». Надрукував кілька статей про Крим: «Описание местонахождения й расстояния городов полуострова Крым» (1771), «О Крымской коммерции» (1771), що є практично першими в Росії публікаціями про Крим. Вимушений жити в Росії, сприяв своєю працею й талантом її суспільно-культурному розвитку, але завжди пам’ятав про свою alma mater — КМА, малу батьківщину — Слобожанщину та рідну Україну, які щиро любив і усвідомлював їхню роль і місце в історії.

ПОСИЛАННЯ: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII — XVIII ст.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. І Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. — С. 461—462.

Источник: сайт «Українці в світі»
***

Рубан Василь Григорович (14.03.1742, м. Бєлгород, Слобідська Україна, тепер м. Бєлгород; обл. центр РФ - 24.04.1795, м. Санкт-Петербург) - письменник, історик, видавець, перекладач, державний службовець. Із старовинного козацького роду, представник якого Мирон Рубан брав участь у Національно-визвольній війні українського народу 1648-58. Батько Р. Григорій Рубан володів невеликим спадковим маєтком. Після занять з домашнім учителем Р. навчався в КМА (1752-54), де ректором був Ґ. Кониський, слухав лекції в Московській слов'яно-греко-латинській академії (1754-55), пройшов підготовку при університетській гімназії і 27.04.1759 був зарахований до Московського університету, який закінчив 1761. З 12.06.1762 - актуаріус Державної колегії іноземних справ. Того самого року вступив на службу перекладачем до Запорізької Січі - Микитів Перевіз на Дніпрі (тепер у межах м. Нікополь, райцентру Дніпропетровської обл.). Добре володіючи турецькою і татарською мовами, знання яких отримав ще під час навчання у КМА, Р. керував паспортним контролем - оформляв документи підданим Російської імперії, що від'їжджали у Крим чи Туреччину. 10.08.1763 одержав атестат від Коша Війська Запорозького Низового, залишив службу й повернувся в Колегію іноземних справ Санкт-Петербургу. 10.07.1767 переведений на посаду колезького перекладача, 25.02.1771 - колезького секретаря. У травні 1773 перейшов до Межової експедиції Сенату під керівництвом князя О.О. В'яземського. З грудня 1744 - колезький асесор і секретар князя Потьомкіна. Працював у князя 18 років, обіймаючи посаду завідувача відділу іноземного листування і перекладача з іноземних мов. 1775 їздив з Г. Потьомкіним в Україну. З 29.09.1779 - надвірний радник і директор Новоросійського училища у місті Кременчук. На цій посаді Р. був до кінця життя, дослужився до чину колезького радника.

Перебуваючи на державній службі, Р. успішно займався журналістикою, науковою, літературною і видавничою діяльністю. Захоплення античністю - одна з найхарактерніших рис просвітників. Маючи прекрасну підготовку з класичних мов, античної літератури, могилянці були першими, хто в Росії почав займатися у середині XVIII ст. перекладами римських поетів. 1774 Р. переклав "Две ироиды, или Два письма древних ироний" Овідія, додавши власні коментарі й біографію поета. 1775 Р. виступив як співавтор і науковий редактор першого російського перекладу "Енеїди" Вергілія, а 1777 - як редактор його "Ґеоргік" і перекладач "Тітир". Р. видавав також власні журнали: "Ни то ни се" (1769), "Трудолюбивий муравей" (1771), "Старина й новизна" (1772-73). Вмістив у них власні переклади з Овідія, Сенеки, Горація, Лукіана, а також 7 перекладів з Вольтера, дав кілька історичних публікацій, присвячених Україні, 1770 надрукував "Исторические известия польских писателей о провинциях й городах российских, бывших некогда во владениях польских, а потом опять россиянами взятих". Тут автор подав і власні матеріали з історії князівств Київ. Русі, запорозького козацтва та інше. На сторінках журналів Р. друкував промови Г. Бужинського, Т. Прокоповича, Ґ. Кониського; він першим опублікував "Елегію до бібліотеки" С. Яворського. 1799 видав "Историческое, географическое й топографическое описаиие Санкт-Петербурга от начала заведення его с 1703 по 1751 год".

У контексті інтересу до історії України, що набув ще й практичного значення в 2-й пол. XVIII ст. у зв'язку з роботою Комісії зі складання проекту Нового Уложення законів Російської імперії, Р. Видав кілька історичних пам'яток.

Надрукував кілька статей про Крим: "Описание' местонахождения й расстояния городов полу-острова Крим" (1771), "О Крымской коммерции" (1771), що практично є першими публікаціями в Росії про Крим. В "Старине й новизне" (ч. 2, 1773) Р. помістив матеріали, які безпосередньо стосувалися КМА: "Исторические известия о первых славено-греко-латинских в России Киевском й Московском училищах". Ці матеріали підготовлені були російським справщиком Федором Полікарповим додатком колишнього студента КМА єпископа Вишневського. Розділ "О Киевских училищах", написаний С. Мисливським, охоплював події від заснування Київської братської школи до серед. XVIII ст. і був по суті першою друкованою працею з історії КМА. У статті Миславського, складеній для Адрес-Календаря на замовлення Київ. консисторії, зокрема, зазначалося, що попередні дані про заснування Київської братської школи 1588 за благословення п. Єремії - безпідставні й бездоказові, і роком заснування законів Російської імперії, Р. видав кілька історичних пам'яток: збірник матеріалів "Краткия гео-графическия, политическия й историческия известия о Малой России, с приобщением украинских трактатов й известий о почтах, списка духовних й светских тамо находящихся ньше чинов, числе народа й пр." (СПб., 1773). Праця 1773 перекладена німецькою мовою і 1775 видана в м. Галле (Німеччина). Цим був покладений початок входженню пам'яток української історіографії XVIII ст. в західно-европейську історичну літературу Німеччини, Франції та інших країн. Збірник було перевидано 1777. У цьому ж році Р. видав "Краткую летопись Малыя России с 1506 по 1776 год, с изгнанием настоящаго образа тамошняго правлення й с приобщением списка прежде бывших гетьманов, генеральних старшин, полковников й иерархов" (СПб., 1777). "Кратная летопись" складається з 2-х частин: Літопису, з 1506 по 1734. складеного в 30-ті рр. XVIII невідомим автором (на думку В. Б. Антоновича, ним був Я. Лизогуб) на основі літопису Г. Граб'янки (люб'язно наданих Р. Ґ. Конинським) і доповненого матеріалами Р. за 1734-76 рр., і додатка "Землеописание Малыя России, изъясняющее города, местечки, реки, число монастырей й церквей, й сколько где виборних козаков по ревизии 1767 года находилось". Цей додаток був переданий Р. канцлером Росийської імперії кн. Ю. Безбородьком. Саме Р. і Безбородько мали намір видати "Повну малоросійську історію". "Краткая летопись" Р. стала одним з найважливіших джерел для написання (Д. М. Бантишем-Каменським першої повної "Истории Малой России" (СПб., 1822). Наведені й опрацьовані в "Краткой летописи" матеріали дають підставу зарахувати Р, як і О. Безбородька, до перших українських археографів. Р. належить також публікація першої праці з етнографії України "Описание свадебных украинских простонародних обрядов" (СПб., 1777), укладеної його небожем Григорієм Калиновським. Від 1775 до 1780 Р. видав низку московських "Любопытных Месяцесловов" і знову ж таки найбільшу увагу в них приділив історичним й історико-статистичним матеріалам. Серед них - опис російської церковної ієрархії, монастирів, церков, єпархій, губерній, міст, друкарень. Не забував і про Україну: надрукував "Роспись ректоров Академии Киевской" (1775), "Роспись митрополитов Киевских" (1776), Киевский Месяцеслов (1797) і т. ін. Стараннями Р. за підтримки кн. Г Потьомкіна, його покровителя, 1778 вперше побачили світ "Записки" В. Григоровича-Барського "Пешеходца Василия Григоровича-Барского-Плаки-Альбова... Путешествие к святим местам... им самим писанное, ньше же... изданное в свет под смотрением Василья Григорьевича Рубана". "Тридцать лет уже прошло, - писав Р. у передмові, - как сию книгу по кончине сочинителя ее, с превеликой жадностью списывают все те, до коих о ней хотя малейшее дошло сведение. В Малой России й в окружающих оную губерниях нет ни одного знатного места й дома, где би не было ее списка..." До "Путешествия..." Р. додав біографію В. Григоровича-Барського, написану його братом Григоровичем-Барським, з яким він спілкувався в справах видання. Вимушений жити в Росії, Р. сприяв своєю працею й талантом її суспільно-культурного розвитку, але завжди пам'ятав про свою alma mater і Україну і усвідомлював їхню роль і місце в історії.

  1   2   3   4

Добавить документ в свой блог или на сайт

Похожие:

Информ-блок icon«Вышел в степь донецкую…» штрихи к портрету писателя
Информ-блок, посвященный 70-й годовщине со дня рождения прозаика Виктора логачёва

Информ-блок iconИнформ-блок
...

Информ-блок iconИнформ-блок
...

Информ-блок icon«Максим Богданович и Украина» информ-блок электронное издание бул
...

Информ-блок iconСправочно-информационный отдел
Литературные премии и конкурсы 2009 года : информ обзор [Текст] / гук «Самар обл универс науч б-ка», Справочно-информ отдел; Сектор...

Информ-блок icon«Николай Некрасов и украинская литература» информ-блок памятник поэту...
...

Информ-блок iconУкраинцы России Художник Владимир боровиковский информ-блок «Красоту...
Выпуск посвящается 255-летию со дня рождения Владимира Лукича Боровиковского (1757-1825), украинского и российского художника, мастера...

Информ-блок iconИнформ-блок
Минична Лаврентьева родилась в живописнейших местах, в деревне Ермаковка Тарского района Омской области. Это так называемый Тарский...

Информ-блок iconЛитературные премии и конкурсы 2011 года
Литературные премии и конкурсы 2011 года : информ обзор [Текст] / гбук «Самар обл универс науч б-ка», Информ библиогр отдел; Сектор...

Информ-блок iconИнформ-блок
На жаль, поки що невідомо, як довго перебував М. В. Ломоносов в Україні. Тривалий час в літературі називались різні дати одного й...



Образовательный материал



При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
www.lit-yaz.ru
главная страница